Звернення сільського голови у День пам’яті жертв Голодомору
В останню суботу листопада вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору 1921-23, 1932-33 та 1946-47 років. Це масштабна національна трагедія, що забрала тисячі життів українців, ценезагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь.
Досі не віриться, що таке могло бути в Україні, яка в усі часи славилася щедрими врожаями на зерно. І ось раптово зник хліб, люди залишились без зернини… За різними оцінками в страшних муках, шляхом навмисно влаштованого голоду тоді загинуло від 4 до 10 млн. українців.
Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління. Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. Вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України, мільйонів невинних людей - наших земляків, без жалю винищених Голодомором! Запалімо свічі пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму. Нехай Господь Бог ніколи більше не допустить такого лиха і нехай земля буде пухом для усіх спочилих жертв голодоморів! Вічна пам'ять загиблим і вічна слава Україні!
З повагою сільський голова Віктор Сущик
