Вишнівська сільська рада об’єднана територіальна громада
Любомльський район, Волинська область

Літературно-мистецьке свято

23  лютого у Олеській школі відбулося літературно-мистецьке свято з нагоди презентації  відомим журналістом, нашим односельчанином і випускником Василем Арсентійовичем Трофимуком книги «Вовчак. Волинська Січ».

Село моє, першопочаток мрій,

Я до твоєї знов спішу криниці.

І як в дитинстві ти мене злелій,

Наснаги дай і дай води напиться.

 

Цей вірш Василь Арсентійович присвятив нашому селу Олеськ.   І не тільки нашому, а й своєму, рідному, як сказано у вірші – «першопочатку мрій».  Адже саме тут, в селі Олеск Любомльського району Волинської області, 9 листопада 1954 року народився Василь Трофимук. Наполегливий у навчанні, він з відзнакою закінчив нашу школу. Саме вона дала йому путівку в життя, як і багатьом іншим випускникам. Саме вона залишила у його душі незгасний спомин, бо тільки людина, яка по-справжньому дорожить своїм минулим, може так відгукуватися про свою маленьку Батьківщину.

«Навідуюся сюди щороку, і не тільки у святкові чи поминальні дні. Адже тут моє коріння, тут могили моїх батьків», - каже Василь Арсентійович. Але нинішня зустріч стала особливо хвилюючою, бо відбулася вона з нагоди презентації його книги «Вовчак. Волинська Січ», присвяченої урочищу Вовчак, де зародилась армія нескорених – Українська повстанська армія.

Свою презентацію Василь Трофимук розпочав із вірша Олексія Луцюка, звичайного хлібороба, уродженця села Оса, сусіднього із знищеним Вовчаком. Цей вірш став частиною авторської передмови до книги. Є у ньому такі рядки:

Я біля братської могили

Стояв із квітами в руці.

Щось журно птаха голосила

І ліс шумів на Вовчаці.

Вовчак – історія жива.

Поклав я квіти на могилу.

Які скажу я вам слова?

Душа, як птаха та, квиліла,

І на щоці сльоза скупа:

„Простіть нас, вояки УПА”.

Автор книги поділився із нами, що робота над  цим історико-публіцистичним нарисом тривала майже рік. Він збирав спогади старожилів, працював в архівах Києва, Луцька, зустрічався з волинськими краєзнавцями.

Василь Арсентійович наголошує, що ця книга – це  «дарунок не тільки для тих, хто ще пам’ятає колишні події, а для нас усіх – волинян, щоб знали  своє минуле та імена самовідданих патріотів, для яких і в ті далекі часи Україна була понад усе».

На зустріч Василь Трофимук приїхав не один, а з директором історико-культурного комплексу «Вовчак. Волинська Січ» Василем Васильовичем Мазуриком. Хвилюючою була його розповідь про те, який шлях подолано від урочища Вовчак до загальнонаціонального центру патріотичного виховання, одного із форпостів відродження українського духу, утвердження духовної сили нашої Нації та Держави.

Оплесками зустрічали всі присутні в залі  гостей. Учні  виступили із святковим концертом:  читали вірші Василя Трофимука, замітки із його статей, виконували пісні, знайомили присутніх із біографією та професійними заслугами автора. Долучилася до проведення свята і завідувач сільською бібліотекою Лариса Марчук. Виконана нею пісня «Моє село» навіяла спогади  про минулі незабутні  роки. На сам кінець, одинадцятикласники тримали в руках навчальну зброю, привезену В. В. Мазуриком, і вважали себе справжніми захисниками Вітчизни.

На свято зібралися вчителі, учні, односельчани. Прийшов і однокласник Василя Арсентійовича Володимир  Васильович Терещук. А до свого класного керівника, старенької вчительки-пенсіонерки  Віри Кузьмівни Терещук, навідався  із букетом квітів та книгою із власним автографом.

Упевнена, що  розповідь Василя Арсентійовича  торкнулася небес, торкнулися душі кожного, хто  слухав її. Вона спонукає  до роздумів, закликає виконати свою місію на землі. І хто б ти не був: чи відомий поет, музикант, учитель, і де б не жив: в столиці, невеликому містечку чи маленькому селі, у міру своїх можливостей і Богом даного таланту, маємо примножувати добро, навчати і виховувати дітей, робити все можливе, щоб кращим став цей світ.

                                                               Н. Марчук, заступник директора



« повернутися до списку новин